Дорогі мої учні! Сподіваюся, ви вже всі прочитали твір, який самостійно обрали. Час ділитися відгуками. На допомогу вам пропоную порядок викладу думок: 1. У вступній частині назвати автора, жанр і назву твору. (Наприклад:Мені сподобалось оповіданняОлекси Стороженка «Скарб»… Можна написати інакше, це приблизний початок). 2. Мотивувати, чому твір сподобався/не сподобався. 3. Коротко схарактеризувати головних героїв твору. 4. Не переказувати зміст твору, а стисло окреслити сюжет, не розкриваючи розв'язки. 5. Порадити однокласникам прочитати цей твір. (Що дасть їм прочитання цього твору?)
Мені сподобалась повість Тамари Крюкової " Чародійка із задньої парти". В ньому розповідається про пригоди чародійки Іюльки, її бабусі-чарівниці Августи, винахідника Васі і його дідуся Ніканора. Чарівниці потрапляють у наш мир, повний несподіванок і життя звичайних людей трохи змінюється. Цей твір мені сподобався оригінальністю ( навіть не очікувала, що тему чарівництво можно так повернути ), непередбачуваними подіями, відчуттям, що всі описані пригоди трапились насправді. Порадувала головна заповідь чародійства та Щоденник Бажань, і слова дівчинки, що "Чудеса тапляються не лише за допомогою чарівництва". Для прагматиків вона також буде корисна: там подані ідеї деяких цікавеньких виробів:). Дуже задоволена обкладинкою: одразу хочеться узяти книгу до рук. Раджу всім прочитати: і щоб підняти настрій, і щоб подумати ( особливо про бажання )
Я прочитала оповідання Михайла Коцюбинського "Дорогою ціною". Йдеться про намагання поневолених українських селян вирватися з-під влади пана.Головні герої оповідання — Остап і Соломія — приваблюють волелюбністю, щирістю почуттів, внутрішньою красою. У них з'явилася можливість втекти, як втекають інші поневолені. "Мандрівка" обертається для героїв великою кількістю ризикових ситуацій. І в кожній з них вони виявляють дивовижну стійкість, терпіння, відвагу, наполегливість і вірність одне одному. Ні разу навіть не з'явилася думка покинути близьку людину в біді, напризволяще. Але... (хто хоче - далі прочитає)
Мені сподобався цей твір, оповідання обгрунтовує вираження, що за все треба платити.
Мені дуже сподобалася розповідь Сергія Недоруба «Пісочний годинник».Там розповідається про вибух наЧорнобильській АЕС 2006 року, що породив Зону, зруйнував безліч життів і зламав тисячі доль. Аномалії,мутанти, викиди радіації і войовничі клани протистоять вільним авантюристам - сталкерам. Центр Зони оточений містичним Заслоном. П'ять років по тому, в момент розквітусталкерства, в Зоні з'являється молодий сталкер- новачок на ім'я Марк, швидко заробив увагу завдяки дивовижному таланту виживання і низці пов'язаних з ним загадок. З'ясовується, що загадковий сталкер якимось незбагненним чином знає про Зону більше, ніж будь-який з сталкерів - ветеранів. Він має намір проникнути через Заслін. Більше того - у нього на те є особисті причини , пов'язані з відомою йому одному таємницею, яка привела його в Зону.Яраджу прочитатицю розповідьвсім.
Мені сподобалось історико - фантастичне оповідання О. Стороженка "Закоханий чорт". У цьому оповіданні йде мова про запорожця Кирила, закоханого чорта, відьму Одарку. Оповідання "Закоханий чорт", основане на повір'ї про кохання між чортом і відьмою та переказах про кмітливість запорожців. Оповідь діда про зустріч запорожця Кирила з чортом, історія відьми Одарки, перипетії пригод козака з чортом містять яскраві фантастичні епізоди, динамічні в розвитку сюжету, майстерні в користуванні засобами сміху. Дуже сподобалось як оповідач під враженням поїздки шляхами Слобожанщини з задушевним ліризмом змальовує картини природи. Спочатку мені не дуже хотілось читати це оповідання. Бо назва здавалась дуже романтичною. А я не дуже люблю романтику в оповіданнях!) Але коли я почала читати мені дуже зацікавило. Я ніюи повернулась у ті часи козацтва! Ражду усім прочитати оповідання "Закоханий чорт". Адже мене вразила розвязка цього оповідання!)
Мені сподобалось оповідання Олекси Стороженко " Голка " . Це історичне оповідання про польського магната Потоцького . Він був дуже жорстокою людиною. В оповіданні автор порушую проблему яка актуальна і зараз , це співвідносини між людьми різних народів, різних вір, традицій . В оповіданні йде мова про жорстоке відношення польського магната з жидами , та й просто з підлеглими тобто людьми яких він вважав нижчими за себе. Ці люди мали підкорятися Потоцькому тому що їхнє життя загалом залежало від нього . Автор приводе нам конкретні ситуації жорстоких відносин між магнатом и простими людьми. Я була вражена , що магнат був настільки жорстокою людиною ось на приклад Для своєї втіхи чого він з ними не виробляв!.. Було, намалює вуглем на стіні чортяку, себто «чарний кіт», та і приневолює жида улучать того кота камінцями, розплавленими в комінку. Тільки жид доторкнеться до камінця і репетує: «Вай-вай!» - попік, сердешний, пальці! а той його канчуком: «Улучай, - каже, - іродів сину, а не то – до смерті зачухраю!» Нічого робить, хапа неборак камінець, шпурне; коли не влучить – б’є жида за те, що промахнувсь, а влучить, знову шмага: «За що, - каже, - б’єш чарнего кота?» Та так і грається з ним, як кіт з мишею, поки не замордує бідолашного до полусмерті. Також в оповіданні був наведен приклад як Потоцький мордував безвинну людину що звернулась до нього по допомогу.Зупинивши коня, зняв шапку і стоїть собі; не осмілився сам і під’їхати до гетьмана. Аж ось сам Потоцький шпигнув коня острогами і підскочив до Кондратовича.- Хто єстесь? – спитав Потоцький?- Шляхтич, ясновельможний пане, - одповів Кондратович, нахиляючись аж до луки.- А маєш голку? – знов спитав Потоцький.Кондратович вип’яв баньки, дивиться йому у вічі, не зна, що й казати.- Маш голке, гунцвот, лайдак? – гримнув Потоцький і брови нахмурив, і почервонів: вже й розсердився. Так зараз його чортяка і вхопить за серце.- Нема, ясновельможний пане, - одмовив Кондратович.- Німа! – крикнув Потоцький, аж зубами заскреготав. – Патшай, - каже, показуючи застромлену в рукаві голку, обкручену ниткою, як буває у кравців, - патшай; я грабя Потоцький, коронний гетьман, над панами пан, мам сто городів; і в мене є голка, щоб часом, як розірветься, зашить, а ти – ланець, безштанько, і в тебе нема?.. Ануте, хлопці, дайте йому в скуре!Не дали йому бісові котолупи і слова промовити, стягнули раба божого з коня і почали чухрати канчуками; а Потоцький дивиться та приговорює:- Отак дурнів вчать та на розум наводять! Отак і ти вчи і лупи їх власною моєю рукою!Може б, ще більше всипали небораку, так на його щастя схопився зайчик; от Потоцький покинув Кондратовича і чкурнув за куценьким. Не схаменувсь бідолаха Кондратович, відкіль йому і лихо склалось; думав знайти защиту, правий суд, а знайшов ні за що, ні про що, люту кару. «От тобі, - думає, - й панська правда! Запозивай тепер магната до божого суду!..» - Заплакав сердешний і поїхав у Тульчин до свого родича, що служив у Потоцького конюшим. Приїхавши, розказав йому все, як було, як його Тридурський ограбував, як Потоцький одчухрав.На мою думку коженому буде корисно прочитати це оповідання .
Я прочитала два оповідання Михайла Коцюбинського "Сміх" та "Коні не винні"але більше всього мені сподобалось "Коні не винні".В оповіданні є герой поміщик Аркадій Петрович Малина.Автор показує невідповідність між його добрими словами і підлими вчинками, зображує його паразитичний спосіб життя, зневагу до народу, убогість духовного світу, а головне — боязнь соціальних перетворень.У портреті Малини виділяються такі риси, які викликають неприязне ставлення до нього: «сірі очі, трохи холодні і вже пригаслі, плавали на білках серед червоних жилок», «вуса, на кінчиках жовті», «руки, тонкі, старече мляві, з сухими пальцями на кінці», «біле, жовтаве од старості тіло». Характерний і костюм цього «друга народу» — широка блуза, в якій фігура його нагадує своєю формою дзвін. Портрет Малини доповнюється описом його артистичних жестів.У новелі відводиться чимало місця змалюванню побуту Малини. Сите й розкішне життя, панські звички, манери, примхи — все це зображує письменник-реаліст для якнайповнішого розкриття образу. Всі помисли Аркадія Петровича зводяться до бажання смачно й досита поїсти та довго поніжитися в постелі. Докладно описано обід, для якого, як завжди, «стіл був накритий на дев'ять персон» : п'ятьох панів і чотирьох собак. Обід — багатий, він проходить повільно й урочисто, особливо для Аркадія Петровича.Побут, вчинки, поведінка Малини свідчать, що цей розніжений, примхливий нероба-пан ніколи самохіть не відмовиться від звичного комфорту. І коли він за смачним обідом говорить про скромне майбутнє життя в двох маленьких кімнатках, про те, що годі панувати, то й сам своїм словам не віритьАркадій Петрович охоче виступає на селянських сходках, кумує у селян, гуляє в них на весіллях. У промовах, «як завжди, він і тепер, у сі тривожні часи, обстоював погляд, що земля мав належать до тих, хто її обробляє». Але Аркадій Петрович не міг допустити, що селяни посміють зазіхати на його землю.Психологія поміщика Малини найповніше розкривається в епізоді його прогулянки на полі, коли він, залишившись на самоті, не мав потреби маскуватися. Письменник створює чудову картину природи, подаючи її через сприйняття Малини, показує, що саме загроза втратити ниви робить їх особливо дорогими для власника землі. Пейзаж допомагає глибше розкрити психологію Аркадія Петровича:«І тут він вперше почув всім тілом, що се обзивалась до нього його земля, що вік з нею так зрісся, як з жінкою, з сином» з дочкою. Що тут, де він ступає, ходили ноги батька і діда» і над полями лунав їх голос, голос цілого роду Малин... І тут, стоячи в осередку своєї землі він більше почув, ніж подумав, що нікому її не оддасть. — Буду стріляти, коли прийдуть... Се так несподівано вирвалось вголос, що він не повірив і озирнувся». У Малини вирвалося те, що було його суттю, його природою, те, в чому він не хотів зізнаватися, те що він старанно ховав від народу, прикриваючись маскою «демократа» і «червоного» генерала. Коли прийшов час не на словах, а на ділі довести свій демократизм, відмовитися від 900 десятин землі, то в нього заговорила «дворянська кров» – кров цілого роду визискувачів — Малин. Звістка про те, що Антоша викликав козаків, фактично заспокоїла Малину, однак він удає, що проти приїзду козаків. Про це свідчить розмова Аркадія Петровича з своєю дочкою Лідою і опис виразу його обличчя під час цієї розмови. Наскільки штучним був гнів Аркадія Петровича, переконливо доводить те, що досить було одного зітхання Ліди: «Ах бідні коні... що ж вони винні?», щоб заспокоїти батька. Пан «пожалів» коней, на яких приїхали козаки для можливої кривавої розправи з селянами. У новелі «Коні не винні» Коцюбинський зриває машкару з ліберального панства* показує його реакційну суть у часи революції 1905—1907 років. «Коні невинні» — велике досягнення Коцюбинського в жанрі сатирично-психологічної новели.
Мені сподобалось оповідання М.Коцюбинського "Тіні забутих предків". Твір «Тіні забутих предків» захопив мене надзвичайною красою зображення гуцульського побуту, органічністю злиття світу міфологічно-казкового і світу реального, нарешті, красою кохання Івана та Марічки.З самого початку твору вимальовується перед нами світ, наповнений міфологічними істотами, світ духотворний, чарівний і правдивий. У цьому світі знаходять для себе місце головні герої твору, саме в ньому вони можуть існувати. Ось яким був світ навколо Івана, ось як він його приймав: «Коли Іванові минуло сім років, він вже дивився на світ інакше. Він знав вже багато. Умів знаходити помічне зілля — одален, матриган і підойму, розумів, про що канькає каня, з чого повстала зозуля, і коли повідав про це вдома, мати непевно позирала на нього: може, воно до нього говорить? Знав, що на світі панує нечиста сила, що арідник (злий дух) править усім; що в лісах повно лісовиків, які пасуть там свою маржинку: оленів, зайців і серн; що там блукає веселий чугайстир, який зараз просить стрічного в танець та роздирає нявки...» Отже, Іванові світ здавався олюдненим, живим, природа являла собою для нього живу істоту. І, мені здається, це не тому, що був він якимось диваком, а тому що мав дуже чутливу до всього прекрасного душу. Іван міг зрозуміти мелодію природи, відчути правдивість і красу в людині. Саме тому він і покохав Марічку, бо душі їхні були близькі, вони однаково сприймали світ навколо себе, однаково любили музику й пісню. Але героям довелося зазнати страждання в розлуці, випробувавши своє почуття. Здавалося б, сила їхнього кохання переборола відстань. Іван не забув Марічку, а дівчина не зрадила коханого. Та в житті судилося інакше, бо загинула Марічка, забрала її холодна вода, вкравши у коханого, позбавивши його життя сенсу. І з того часу втратив Іван себе: «Великий жаль вхопив Івана за серце. Зразу його тягло скочити з скелі у крутіж: «На, жери і мене!» Але потому щемлячий тусок погнав його в гори, далі од річки. Навіть одружившися з Палагною, Іван тримав у своєму серці тільки кохання до Марічки. З дружиною жив мирно, спокійно, але без любові. Та Марічка не покинула його, відшукала серед живих, забрала із собою, щоб поєднатися там, в іншому світі, тьмяному, потойбічному, бо кохання ніколи не вмирає. В образі нявки з’явилася Іванові кохана, і він пішов за нею, нічого не лякаючись і не вагаючись. Через такий символічний елемент автор доводить, що справжнє кохання незнищенне.Але мені здається, що тема кохання не єдина в повісті. Не менш важливою є тут тема духовної краси. Адже Івана та Марічку поєднала не просто взаємна симпатія. Вони обидва мали високі душі, сповнені розуміння й відчуття прекрасного, обидва любили музику, обидва були творцями, разом складаючи пісні. І життя їхнє було багатшим, ніж життя тієї ж Палагни, цілком зануреної у дрібні клопоти та мізерні радощі мізерного життя.
Повість «Тіні забутих предків» Михайла Коцюбинського багато про що змушує задуматися читача. Адже в ній піднімаються такі проблеми, як проблема збереження культури предків, проблема духовності та справжнього кохання. Я вважаю, що це основоположні цінності життя, ті підвалини, на яких воно тримається. Мені дуже сподобався цей твір!! Раджу всім його прочитати! Ажде він вчить любити та цінити те, що в тебе є!
Менi сподобався твiр Лесi Украiнки-Бояриня. Головна героїня поеми Лесі Українки — вільнолюбна українська дівчина, яка виростала серед широких степів, чемних і чесних людей, що визнавали права іншого та знали свою людську цінність. Вона звикла до атмосфери взаємної довіри і доброзичливості, поваги до жінки та дівчини. Оксана переконана в незалежності своєї землі. Потрапивши в чужу землю, вона поступово починає задихатися від почуття пригнобленості, знецінення кожної людської особистості, зневаги до жінки. Особливо ж Оксану турбує те, що вона ніби зреклася своєї Батьківщини, рідних, не може допомогти багатостраждальній українській землі.
Ой... Ви мене лякаєте... ці твори вивчаються в старших класах. Ви ще не зможете правильно їх зрозуміти, не кажучи вже про аналіз для відгуку... Невже не знайшлося нічого для дітей вашого віку? "Тіні забутих предків" - важка річ... Як же ти його прочитала, Анаконда)? А як тобі мова твору? Все зрозуміло???
Я сподівалася, що ви виберете твори сучасних авторів для дітей... Не хотілось обмежувати ваш вибір і щось нав'язувати, але бачу, що краще було б нав'язати)) Наступного разу даватиму список рекомендованої літератури.
Я тежпрочитала твір Лесі Українки БОЯРИНЯТам йшламова про дівчину Оксану яка жила на землі яку дуже любила та цінила. Народ який її оточував поважали один одного та цінили кожну хвилинку прожиту разом. Коли вона потрапила на чужу землю вона була дуже засмучена через те що вона не як не може звикнути до інших людей звичаїв та звісно чужій землі. Але найголовніша причина смути було те що вона вважала що вона пригнобила та зрадила свою Батьківщину. Мені не дуже сподобався цей твір адже цей твір не для мого віку і не одразу можна зрозуміти про що ідеться мова. Але я раджу прочитати це моїм однокласникам адже це тільки моя думка хто знає може їм цей твір дуже сподобається.
Дуже прикро,але в мене відремонтували тільки сьогодні інтернет! З 26 березня тягнувся ремонт лінії. Я прочитав дуже цікавий твір. Сподіваюся незабаром поділитися своїми враженнями!
Додано (08.04.2014, 06:26) --------------------------------------------- Я прочитав поему В.Твардовського ВАСИЛЬ ТЬОРКІН.Там йшлася мова про звичайного радянського солдата(рядового) Василя Тьоркіна який воював у часи Великої Вітчизняної Війни. Тьоркіну притаманні такі якості як почуття гумору,відкритість,мужність.У главі ХТО СТРІІЛЯВ СОЛДАТ Василь сбив ворожий літак з автомата коли той летів низько над землею. Він сам не вірив, що зможе таке зробити. У главі ПЕРЕПРАВА, Тьоркін приносить добру звістку з іншого берега переплив холодну зледенілу річку взимку. Дуже багато героЇзму він проявляє і в бою на болоті.Василь завжди може підбодрити веселим жартом чи приказкою. Я вважаю, що Тьоркін-це приклад великого патріотизму,якого так мало мало у наші часи!!! ВАСИЛЬ ТЬОРКІН-це людина з великої літери!!!Я гадаю,що з цього персонажу багатьом людям треба брати приклад!!!
Повідомлення відредагував FANTOM - Вівторок, 08.04.2014, 05:48
Народ, а ви полюбляєте читати! Особливо такі "тяжкі" речі. Чого в конкурсах не приймаєте участь?! Після читання таких серйозних книжок, ви б, гадаю, перемагали...
Мені сподобався твір Михайла Коцюбиньского "Intermezzo".В ньому розповідается про думки та стан душі ліричного героя.Спочатку він осмислюе сенс життя.Потім він розуміе наскільки життя прекрасне він кожен день вільний,спілкуеться з природою,зустрічаеться з сонцем.І потім серед такого дня він зустрічае звично мужика той йому розповідае про те я живуть селяни як становий приходить и бье по обличю їх.Гарні дівчата перетворюются на негарніх брудних рабочих жінок.І тоді душа нашого героя починае переосмислення всього життя и те вільне безтурботне життя залишаеться тілки у його памяті. Я раджу кожному прочитати цей твір щоб всі могли теж переосмслити свое життя!
Sviatoslav3, маю сумнів, що ти зрозумів глибинний смисл цієї новели, адже це важка річ і вона не розрахована на читачів вашого віку. У 10 класі доведеться перечитувати =) Але все лдно молодець!
